Громади

Ворохта, Дудки, Віняви – для ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “УЛІС ДУДКИ” ці назви означають не лише локації для відпочинку, а й громади, які потребують системної підтримки. Після 37 днів жорстокої окупації Димерська громада, де розташований комплекс УЛІС Дудки, зіткнулася з подвійним викликом: відновити інфраструктуру (раніше компанія вже допомагала з освітленням) та відновити дух молоді.

Учні Катюжанської школи, зокрема лідер Кирило Гарнага, знайшли неймовірно конструктивний спосіб зцілення. Вони заснували гурток переробки пластику і, використовуючи свій перший 3D-принтер, почали друкувати критичні деталі для фронту, зокрема хвостовики для дронів. Це був потужний прояв стійкості, але саме в цьому успіху і виникла критична проблема.

Зростання потреб та неможливість масштабування

Хоча перший принтер став символом відродження, він швидко перетворився на вузьке місце. Потреба військових зростала, а обсяг роботи, що включав збір, миття та підготовку пляшок (над чим діти працювали після уроків), перевищував потужність одного пристрою. Учні були змушені працювати нон-стоп, але не могли виконати всі замовлення на критично важливі деталі, що гальмувало їхній волонтерський внесок. Без допомоги їхня енергія могла вичерпатися, а потенціал – залишитися нереалізованим.

Команда учнів звернулася до ТОВ “УЛІС ДУДКИ” із чітким запитом на масштабування. Це була не просто ініціатива – це була потреба технологічного фронту.

Інвестиція у стійкість та подвоєння потужностей

Рішення компанії було комплексним і демонструвало розуміння потреб громади. Це була інвестиція не лише в обладнання, а й у розвиток, творчість та безперебійне волонтерство молоді.

“Для нас надзвичайно важливо, щоби молодь, яка зараз навчається, розвивалася і мала всі умови для творчості, навчання та самореалізації. Коли ці діти, переживши окупацію, вже самі організувалися, щоб допомагати армії, наше завдання було прибрати технічні та логістичні перешкоди. Це не просто покупка принтера, це інвестиція у їхнє майбутнє та безперебійний внесок у нашу спільну Перемогу,” – підкреслила Марина Зейкан, проєктний менеджер ТОВ “УЛІС ДУДКИ”.

Протягом місяця компанія забезпечила:

• Технологічний прорив: Профінансовано та доставлено до школи другий 3D-принтер, що подвоїло виробничу потужність.
• Логістика сировини: Для забезпечення постійного потоку пластику, ТОВ “УЛІС ДУДКИ” встановило шість контейнерів для збору пляшок (кожен коштував приблизно $4000-5000$ грн) та організувало їхню транспортну доставку до школи.
• Системна підтримка: Окрім технологій, була надана допомога місцевій спортивній секції, зокрема закупівля форми.

Результат: Волонтерство як “виробничий цикл”

Комплексна допомога ТОВ “УЛІС ДУДКИ” забезпечила миттєвий результат. Завдяки другому принтеру та налагодженій логістиці сировини:

• Команда змогла подвоїти кількість виготовлених деталей, значно скоротивши час очікування для ЗСУ.
• Створено екологічний цикл, де відходи гостей комплексу напряму йдуть на військове волонтерство.
• Інформація про цей проєкт була опублікована у Facebook, що посилило позитивний імідж компанії як соціально відповідального партнера.

Сам Кирило Гарнага підтверджує ефективність цього рішення:

“Зараз наш принтер працює практично нон стоп… Завдяки допомозі ми встигаємо виконати значно більше замовлень, і це наш головний внесок у Перемогу.”

Інвестиція в масштабування вже ефективно працюючого волонтерського проєкту, підкріплена системною підтримкою громади (освітлення, спорт), є найшвидшою та найбільш результативною формою допомоги Україні. Наступна мрія Кирила – відновити відомий катюжанський театр. А поки що, їхній пріоритет – це робота їхнього подвоєного технологічного фронту, підтриманого ТОВ “УЛІС ДУДКИ”.